Діти

Як можна батьків вважати винними?

Розповідь про Жаннуначалопередній епізод ─ ось вона завжди така, ─ повідомив Расул, дивлячись як постійно невдоволено бурчить сестра. ─ Скільки пам’ятаю її з дитинства, вона завжди лаялася на всіх. Мої брати і сестри старші її боялися як вогню.

─ Зате ти був самим неслухняним і балуваним, ─ буркнула Фірюза у відповідь. ─ Ось чого ти завжди бурчиш і лаєшся? Брати і сестри тебе боялися як вогню з дитинства, ─ звернувся Расул до сестри. ─ А як на вас не лаятися, якщо ви вічно кудись лізете, щось робите не так.

Ти знаєш, мій найперший спогад, коли мені було років зо три, може трохи більше, як мати мене лає, що я за Керімом не додивилася. Йому було півтора року, і він десь сірники роздобув, правда не підпалював нічого, весь перемазався сірої з сірників, облизував їх, ─ повідомила бабуся Жанни, сідаючи за стіл. ─ І так все дитинство, мене лаяли за ваші провини.

Навіть коли Керім підріс, і народилася Саулет, все одно я була винна. Керім хлопчик, не буде ж він за дівчиськом дивитися, а я вже велика і це мій обов’язок, як старшої, ─ коли Фірюза закінчила свою розповідь, над столом повисло мовчання. ─ Бабуся, а чому ти вважаєш винними братів і сестер, але ніяк не батьків? ─ раптом подала голос Жанна.

─ Батьків? ─ бабуся Фірюза здивовано подивилася на внучку. ─ Як можна вважати винними батьків?─ Так це вони винні, що у тебе дитинства не було, вони тебе його і позбавили. Не може трирічна дитина повноцінно дивитися за іншою дитиною, просто тому що ще сам не здатний себе контролювати, ─ Жанна дивилася на бабусю і дивувалася розповіді про таке дитинство.

─ Батьки святе, їх засуджувати не можна, ─ відповів дядько Расул, із зітханням глянувши на сестру. ─ А взагалі Фірюза, Жанна права, ти переклала відповідальність свого, що не сталося дитинства на нас, хоча не ми в цьому були винні. ─ Ти ось так, так? ─ сестра сердито глянула на брата.

─ Батьків засуджуєш?─ Та не засуджую я їх, вони жили так, як жили тоді все і мислили так само. Таке становище було у всіх великих сім’ях. Старші з малолітства дивилися за молодшими, не бачачи світла білого, отримували добре якщо недогледіли, а слова ласкавого і не чули.

Але це не означає, що це правильно. Ти в півтора році у батьків же братика не просила? Не просила, ─ Расул намагався донести до сестри свої думки. ─ А вони народили і тобі його нав’язали.

За ідеєю ─ діти, це відповідальність батьків, а не старших братів і сестер. ─ Ну і що мені тепер, піти на могилу матері і батька і, потоптатися там? ─ полюбопытствовала Фірюза. ─ Навіщо ж так? ─ втомлено посміхнувся Расул.

─ Просто тобі треба перестати бачити в нас нетямущих, яких постійно треба виховувати. Повір, ми виросли, а ти все ще продовжуєш нас бачити тими маленькими і школдивими. І продовжуєш повчати.

Твоя образа на нас за не те, що трапилося дитинство отруює тебе саму. ─ Та чого мені на вас ображатися-то? ─ протестувала Літня жінка. ─ Ніби у мене інших справ немає.

─ Ось так завжди, завжди проти. Твої діти теж від тебе в підсумку посбігали, не бачу, щоб тут вся твоя орава жила, ─ наступив на хвору мозоль Расул. ─ Всі виросли, своє життя.

Ось онук у мене до вечора, поки батьки з роботи не прийдуть. ─ В якому класі онук-то? ─ поцікавився Расул. ─ В шостому, ─ відповіла йому сестра.

─ І такий великий хлопець не може сам вдома побути? ─ здивувався чоловік. ─ Батьки йому не довіряють, він останнім часом став зв’язуватися з нехорошими компаніями, ─ пояснила Фірюза і зітхнула. ─ А де його старша сестра або брат?─ В інституті навчається, в Астані, ─ відповіла Фірюза.

─ Тобі Чи не знати? Іліяс тобі дзвонив адже, просив хлопчика прилаштувати на час складання іспитів. ─ А-а, так це молодший брат Тагая, ─ заусміхався Расул. ─ Зрозуміло.

Ну, Гаразд я не буду обговорювати вихованість дітей Іліяса. На деякий час виникла пауза, всі почали посилено пити чай і їсти запропоновані солодощі. Продовження.

.. У сусідньому селі зима красивіша, ніж у нас.

.. У нас дерева стояв голі, а там в снігу.
.

Related posts

Leave a Comment